Іван Мазепа – чи не найзагадковіша постать в усій нашій історії. Що більше про нього дізнаємося, то більше запитань виникає, більше таємниць зринає. Неординарна особистість супротивника Петра І надихнула на творчість не одного поета, драматурга, романіста. В його характеристиці поет насамперед підкреслює міць, великий життєвий досвід, щ незламний бунтарський дух і нескорену волю: «І сам він був як дуб-титан, землі козацької гетьман». Закінчуючи розповідь про пригоди своєї молодості, Мазепа зауважує: А втім, як бачите, літа Не вигнули мого хребта, Не зменшили і не змінили Відваги, розуму і сили… Образ Мазепи втілює в собі риси, притаманні типовому байронічному герою, — риси «шляхетного злочинця», самотнього, нескореного, вільнолюбного бунтаря зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи». Цим Мазепа схожий на головних героїв «східних поем» Байрона. Подібно до них, він кидає виклик суспільству, його законам та моральним нормам. Як і вони, він кохає жінку, яка належить деспотичному чоловікові, і, ставши жертвою брутального насилля, скривджений та ображений до глибини душі, жорстоко метиться своїм ворогам: знищує замок, у якому зазнав наруги над собою. З іншого боку, між ними та Мазепою існує й суттєва відмінність. У стосунках Мазепи й Терези немає тієї космічної фатальності, що вирізняє почуття героїв «східних поем». На відміну від них, головний герой «Мазепи» — постать не вигадана, а цілком реальна, історична, і, крім того, в «мазепинському» сюжеті герой, хоча й впадає у відчай, але не гине, навпаки, долає всі випробовування і стає гетьманом України.
